Якщо влада не втрутиться у ситуацію, то «Укрпошта» піде з молотка
Державні підприємства й досі залишаються розсадником корупції та ласим шматком для нечистих на руку посадовців. Такі підприємства і є тією «годівницею», до якої прилипають і хлепчуть за дві щоки казнокради. Вони так «об’їдають» підприємства, що вони перетворюються у банкрута. Після цього з’являється якийсь добродій і купує підприємство за безцінь, звичайно, з метою «порятунку».
Схоже, в такий спосіб хочуть «врятувати» державного монополіста «Укрпошту». «Порятунок» прикривають модним словом «реформа». Але підприємство поштового зв’язку вже так зареформували, що, як в анекдоті, «здачу нічим давати». Прибуткова ще кілька років тому «Укрпошта» скочується у прірву збитків.
Останнє рішення, яке дивує своїм цинізмом стосується скорочення у цьому році 7253 працівників. Це випливає з наказу Гендиректора підприємства №230 від 28.03.2013 року. Цей крок подається як «реформування оплати праці для зростання заробітної плати, як засобу посилення мотивації персоналу до високопродуктивної, якісної роботи та поліпшення соціального статусу працівників» Щоправда, самі працівники зовсім не відчувають цього «поліпшення соціального статусу». Про це листоноші волають у своїх зверненнях, зокрема, і на моє ім’я.
«Ми за 500 гривень тяжко працюємо. В дощ і в заметіль носимо непідйомні сумки з газетами та товаром, через ліс і болота доставляємо пошту. Але, знову скорочення, зменшення завантаженості та заробітної плати. І, кажуть, що так вимагає наш Генеральний директор (Оксана) Плотнікова, бо людей в Генеральній дирекції стало в кілька разів більше. Натомість, будуть скорочувати працівників в районах, селах, щоб вистачило на заробітну плату київським спеціалістам, які самі послуги не надають, а тільки контролюють нас, при цьому погрожують звільненням з роботи, або доганами. Вимагають від нас посмішок для клієнтів. А які там посмішки, коли за більшу роботу платять нам менше? Раніше ми тяжко працювали, але хоч одержували премію. Нам з такою роботою життя не в радість, працюємо як на панщині за копійки»,- зі звернення листонош.
